Як криворіжці у футбола грали. Історичний нарис

Більшість футбольних фанатів-вболівальників тільки й знають, що переглядати матчі АПЛ, Бундесліги та інші зарубіжні чемпіонати. Мало хто звертає увагу (та і я в дякій мірі) на матчі Премєр ліги України. Тим більше на матчі криворізького Кривбасу. Останнім часом на криворожан повісили ярлик закоріненого "середняка". Та й більша частина футбольних вболівальників вважає, що 5 місце після першої половини Премєр ліги України сезону 2011/2012 це максимум, на що команда здатна і чого вона досягала. Проте тільки невелика кількість криворіжців (якщо не враховувати футбольних спеціалістів та гравців тих років) памятають про подвиги команди в Вищій лізі України, коли команда 2 роки підряд посідала 3 місце та виступала на євроарені.

                                                                Криза                                                                
Як говориться в народі: "Не було б щастя, так нещастя допомогло". Саме з такого нещастя і починається моя розповідь. 1996 рік можна назвати одним з найгірших сторінок в історії клубу. Відомий всім нині тренер, Мирон Маркевич, був змушений піти(чи його змусили піти, точно нікому не відомо) з Кривбасу у звязку з незадовільними результатами вже в сезоні 1995/1996. Команда в тому розіграші зайняли 14 місце. Зрозуміло що нікого така ситуація не влаштовувала. Хоча не треба приписувати всі гріхи Мирону Богдановичу, так як він прийняв команду в міжсезоння, в яке її, через фінансові проблеми, змушені були покинути провідні гравці. Наступний сезон 1996/1997 Кривбас почав гірше нікуди: 1 перемога в стартових 9 матчах. Все вказувало на неминуче - перший в історії виліт до Перщої ліги. Проте, завдяки вдалому фінішу, криворіжці завершили сезон на 12 місці з різницею мячів 33:49. Команда, та і весь клуб переживали чи то кризу, чи щось їй подібне. Впродовж всього 2 сезонів команду очолювали Юрій Коваль, Юрій Грузнов, Мирон Маркевич, Олексій Чередник та Олександр Лисенко.

                         А поки Шахтар утверджувався як 2 сила чемпіонату...                         
Напевне, на той момент керівництво криворожан прийняло найоптимальніше й найкращерішення для ефективного виходу з кризи. На місце головного тренеру був запрошений відомий у минулому футболіст дніпропетровського Дніпра - Олег Таран. Незважаючи на невпевнений початок (після 8 туру команда йшла на 14 місці), керівництво вирішило довіритися молодому спеціалістові й не розривати з ним контракту. Результат не заставив очікувати довго: після 1 кола команда знаходилася на 8 проміжному місці. Головне, що зробив Олег Анатолійович, так це точкова продумана селекція. Так, більшості з Вас, та й мені, невідомі прізвища цих футболістів, але вони стали легендами Кривого Рогу. Були придбані Симаков, Гащин, Анненков, Римшин. Ну і звісно дві головні легенди клубу - Геннадій Мороз та Олександр Грановський. Так, команда не досягла миттєвих результатів, але були закладені перші цеглинки в будівництві нової конкурентної команди. З різницею мячів 34:33, Кривбас завершив сезон, набравши 39 очок (відставши від Металурга та Ниви всьго на 1 пункт). Тим не менше, впродовж сезону застосовувалася широка ротація складу - хоча б раз на полі зявлялися 39 гравців. На мою думку, відсутність кістяка команди зумовило перебування криворіжців на 8 місці. В іншому випадку вони могли б боротися за краще. В новому сезоні хотілося більшого. 
                                           Гвардійці сезону 1997/1998

                                                       Невже треті?                                                             
"Перший млин комом". Саме так можна охарактеризувати стартовий матч криворіжців у Вищій лізі сезону 1998/1999 проти кіровоградської Зірки. Гол Бугая в ворота опонентів приніс перемогу червоним, але гра... Експерти стверджували, що нічого не вийде. Вважаю, що такий невпевнений старт (незважаючи на перемогу) можна списати на незіграність гравців між собою. В міжсезоння команду поповнило декілька кваліфікованих гравців, покликаних зміцнити гру команди на всіх лініях: від воротарської до нападу. Основним стражем воріт став Олександр Лавренцов - майбутня зірка криворіжців. Після четвертого туру Кривбас займав ПЕРШЕ місце уперше в історії клубу. І якщо ви вважаєте, що вони там опинилася випадково, внаслідок невпевненої гри Динамо, то це твердження спростовуэться дуже легко: команда перебувала на 1 місці на протязі одного з половиною місяців. Проте, погана гра вкінці першої частини чемпіонату не дозволила Кривбасу попасти навіть в трійку лідерів. Гра команди в другій половині чемпіонату не залишила нікого байдужим. Кривбас зазнав поразки тільки від чемпіону - Динамо. Боротьба за Лігу Чемпіонів була давно програна. Але за потрапляння в Кубок УЄФА можна було ще поборотися. І боротьба ця велася з львівськими Карпатами Мирона Богдановича Маркевича. В передостанньому турі Кривбас здолав на Металурзі (стадіон в Кривому Розі) Ворсклу 3:1, а Карпати не змогли здобути перемоги. Все залежало тільки від самих гравців. Їм вкрай важливо було здобути останню перемогу, щоб, без огляду на матч львівських гравців, стати вперше в своїй історії бронзовими призерами чемпіонату України. З ким чемпіонат починався - з тим він і закінчувався: виїзд до Кіровограду. На три голи криворіжців, кіровоградці змогли відповісти тільки двома. І от вона довгоочикувана бронза. Кривбас закінчив чемпіонат з 14 перемогами, 11 нічиїми та 3 поразками, та з різницею мячів 43:18.
                            Команда бронзових призерів сезону 1998/1999

                                        Основними творцями успіху були:

            О. Лавренцов                            Г. Мороз                           О. Грановський


     В. Пономаренко                          О. Зотов                               О. Симаков

                                                         Боже мій, знову!                                                     
На початку сезону 1999/2000 кривбас сприймали як команду-вискочку. Так, вони змогли посісти 3 місце минулого року, але це максимум на що вони здатні. Але командаперевищіла всі очікування. Забігаючи наперед, команда повторила свій минулорічний результат в чемпіонаті, дійша до фіналу Кубка України та непогано виступила на міжнародній арені. Сезон почався з нічиї з київським Динамо на Металурзі. Кривбас грав настільки потужно, що динамівці були задоволені, що змогли вивезти з Кривого Рогу хоча б 1 очко. Чому команда так стартувала? Скоріше за все тому, що склад команди змінився мінімально. Було декілька змін в захисті (в команді зявилися такі невідомі гравці як Андрій Русол, Антон Монахов, Володимир Єзерський), але основна новина - перехід з Карпат нападаючого Олександра Паляниці. Така чудова гра змусила вболівальників надавати перевагу перегляду футболу на стадіоні, а не по телевізору. Команда видала серію в 7 перемог підряд. Гравці кривбаса використовувалися в збірних. Особливою гордістю був Геннадій Мороз, котрий виступав за збірну України у відбіркових матчах на Євро. Але притаманний Кривбасу спад посеред чемпіонату змусив дещо коригувати завдання на сезон. Чим ознаменувалася друга частина чемпіонату, так це протистояння з донецьким Шахтарем за Лігу Чемпіонів. Все вирішувалося в Донецьку в очному протистоянні (журналісти ознаменували цей матч як "Матч чемпіонату", "Українська кваліфікація ЛЧ"), яку Кривбас програв 3:1. 

                         Гвардійці сезону 1998/1999 та сезону 1999/200

                                                          На 3 фронти                                                           
Хто зна, яке б місце посіли криворіжці в цьому сезоні, якби не грали на три фронти. Цей рік ознаменувався ще й вдалим виступом в Кубку України та участю в розіграші Кубка УЄФА. Одним за одним були пройдені такі суперники як Олександрія (1:0), Металург Д (3:2), ЦСКА Київ (1:0), Зірка (2:1). Зупинити криворіжців змогли тільки динамовці у фіналі за допомогою голу Сергія Реброва. Проте такі успіхи не були замічені на фоні виступів на євроарені. 1999 року доля приготувала самий великий іспит для криворіжців - зустріч з чинним володарем Кубка УЄФА, розгніваним із-за вильоту з ЛЧ, італійським грандом - Пармою. перший матч 1/64 розіграшу проходив в Італії. Не володіючи достатньою інформацією про суперника, італійці почали бігти вперед, не озираючись на захист, за що були наказані Паляницею на 6 хвилині. Проте клас суперника сказався, і вже до перерви криворіжці програвали. Другий тайм ознаменувався рівною боротьбою, що вилилася в голи. Підсумковий рахунок - 3:2.

Скільки ж залишив за собою матч в Італії. В Кривий Ріг Парма прибула в самому бойовому складі: Д. Буффон, А. Ортега, брати Каннаваро, Е. Креспо, л. Тюрам, М. Ді Вайо, Д. Баджо та інші. Початок матчу був однозначно за господарями поля, які діяли гостро та наносили багато ударів. Але всі сподівання перекреслив австрійський арбітр, який на 22 хвилині поставив пенальті в ворота криворіжців та видалив з поля Ігоря Дорошенка. Звісно, така команда як Парма не могла скористатися таким шансом і довела матч до логічного кінця (незважаючи на нереалізований пенальті Креспо). 

                                                Кривбас в матчі з Пармою


                                             Прийшов кінець цій сказочці                                              
Кінець вдалим виступам криворожан припав саме на сезон 2000/2001. Чому? Все дуже просто. Основу команди розкупили: Монахов та Грановський - московський Спартак, Мізін, Паляниця, Гецко - Металіст, Зотов - Ворскла, Мороз - Динамо, Лавренцов - Крилья Совєтов... Незважаючи на гарний старт (команда навіть йшла на першому місці), все пішло геть погано. Команда закінчила чемпіонат на 11 місці (з 14! граючих команд). В Кубку УЄФА команда в одні ворота вилетіла від французького Нанта (0:1 та 0:5). В Кубку країни команда вилетіла на перших стадіях. Олег Таран Подав у відставку. Починаючи з цього року команда закріпила за собою звання закоріненого "середняка". Кількість відвідувачів стадіону Металург значно впала (з 25 тисяч до 3). Були такі матчі, на яких взагалі було присутньо менше 500 глядачів. Таке явище, нажаль, приходилося спостерігати дуже довго, аж до 2009 року...