Крива дорога Кривого Рога

Я вірю в те, що журналістська робота може багато чого змінити. Тільки наші герої мають йти нам на зустріч. Пам’ятаєте, як свого часу капітан «Спартака» Дмитро Алєнічев сам набрав номер редакції «Спорт-Експресу» і розповів усю правду, про те що відбувається у команді Старкова. Не тому, що він хотів образити тренера. Йому було важко спостерігати за процесами, які відбуваються у команді. Після того славнозвісного інтерв’ю легенду «Спартака» «пішли» з народної команди.

Віталій Кварцяний не запрошував нас до себе. Ми самі напросилися. Не поїхати до Кривого Рогу та не побачити як працюється нашому тепер вже колишньому експерту? Ви б нас просто не зрозуміли. Неодмінно треба було дізнатись, як він почуває себе на незнайомому місці. Адже всі переконані, Віталій Володимирович тренер однієї команди. У луцькій «Волині» він завжди був у своїй тарілці. А тут незнайома атмосфера, чуже місто, команда, яка повністю провалила попередні пів року.

А ще розмови про договірні матчі. Я опинився у потрібному місці і у потрібний час. Після таких одкровень Кварцяний сам зізнався, що підписав собі петицію у Кривому Розі. Та він не з тих людей, які мовчатимуть. Всі футбольні люди знають, що Кварцяний далеко не ідеальний. У мене не було мети вам його таким представити.

Можна по-різному ставитися до рішення Кварцяного виставити на трансфер одразу шістьох ключових гравців, до яких мали приєднатися ще двоє (Сердюк та Васильєв). Особисто моя точка зору, Руслан Костишин з його бажанням далеко не «збитий льотчик», Сергій Самодін з його бомбардирським хистом та Олександр Іващенко, цілком конкурентоспроможний форвард, якого Кварцяний перевів у півзахист, допомогли б «Кривбасу». Напевне, як і багатьом клубам Прем’єр-ліги. Та я не тренер і не я відповідаю за результат. Так само і пан Затулко не має вирішувати, хто потрібен чи не потрібен тренеру. Тон, у якому генеральний директор спілкується з тренером цілком відтворено у сюжеті. Свого часу вмовити попереднього наставника «Кривбаса» Юрія Максимова на інтерв’ю дорівнювало подвигу. Не то, щоб Юрій Вільйович не дуже любив з нами спілкуватися, він просто не хотів розповідати всього, що відбувається у клубі.

Кварцяний просто не зміг працювати там, де головний менеджер не старається допомогти, а навпаки ставить палки в колеса. Після того, як Кварцяний зібрав речі і поїхав до сонячного Луцька я спілкувався з паном Затулком. Він не захотів говорити на камеру, пояснюючи це тим, ніби я стараюся «стравити» його з Кварцяним. Це Ваше право. Свою позицію з приводу від’їзду тренера він також не бажав висловлювати. Хто такий Кварцяний? І чому це він має якось реагувати на таке рішення тренера. Можу собі лише уявити європейський клуб в якому тренер йде з своєї посади, а генеральний директор каже: «Невже це якась подія?» Затулко натякав на те, що трансферна політика Кварцяного викликає багато запитань. Агенти ставлять завищені ціни на гравців. Що «Кривбас» не може собі дозволити футболістів вартістю мільйон доларів. Віталій Володимирович хотів бачити в команді колишнього нападника «Глазго Рейнджерс» Кайла Лафферті. Не відомо чи лишився північноірландець у Кривому Розі ознайомившись з умовами роботи. Чи навіть просто спробувавши дістатись бази. Кількість ям на єдиній дорозі до місця, де базується команда, ветеранам (не футболу) нагадає про післявоєнний період.

Важко робити певний аналіз трансферних апетитів «Кривбаса», Кварцяного та Затулка. Та картина маслом - генеральний директор не зробив нічого для того, щоб модернізувати базу клуба. Лавки ви побачили, рівень санітарних вузлів оцінили? Сітки не з’явилися, до тренувального поля теж великі питання. Кварцяний за місяць побачив, що нічого не зрушило з місця. Свого часу так само, Микола Павлов залишив алчевську «Сталь», не зігравши жодного офіційного матчу. Можна ще довго розповідати про те, що Кварцяний хотів, але це інтерв’ю було дано з ціллю щось змінити у цьому клубі. Мені важко було спостерігати за тим, як тренер збирав речі. Він хотів тут працювати та йому не дали цього зробити. 

Роман Бебех, UA-Футбол