Головне
Офтоп
- Лужний може стати помічником Венгера в Евертоні?
- Хоккейный клуб Донбасс построит две арены в Мариуполе
- Украинец из NCAA хочет играть за сборную Украины
- Антонов перебрался в Латвию, забив четыре гола в двух контрольных матчах
- Украина в матче отбора ЧМ уверенно обыграла шведов
- Украина сыграет против Швеции в четвертом туре отбора на чемпионат мира-2019
- Украинец Далакян — чемпион мира в наилечайшем весе
- Украина красиво обыграла Латвию в отборе на чемпионат мира-2019
Кілька причин, чому в Кривому Розі не ходять на футбол
17.05.2024 в 20:12
11975
Перед очима картина: весна 1999 року, київське «Динамо», півфіналіст Ліги чемпіонів УЄФА, одна з найсильніших на той час команд світу, приїжджає до Кривого Рогу, й 40-тисячний стадіон заповнений ущерть, люди сидять навіть у проходах.І ось — друга картина: пізня осінь 2012-го, той же «Кривбас» приймає луцьку «Волинь», а офіційний протокол гри фіксує смішно-страшну цифру про кількість відвідувачів гри — 985…
Чому так сталося, як до цього дійшло?
Причина № 1: післясвятковий ефект
Сьогодні команд, подібних «Кривбасу», в нашій ПЛ одна — полтавська «Ворскла», а в певні періоди такими були «Шахтар», «Дніпро», «Чорноморець», «Металіст» і «Таврія». Що їх об’єднує? Наявність у минулому певної (відносно) успішної епохи, позначеної досягненнями та хорошою домашньою відвідуваністю, після чого настають гірші часи, клубні вболівальники не можуть змиритися з тим, що «… вчора вигравали в «Динамо», а сьогодні отримуємо від «Волині»…», відтак припиняють ходити на стадіони. Вони ніби не можуть і не хочуть змиритися з тим, що раніше було краще, вони вже розпещені успіхами, забувши, що колись, іще раніше, все було значно гірше…
Та чи багато мешканців Кривого Рогу, які вважають себе поціновувачами футболу, знають, що найперший сезон Незалежності їхня команда провела в першій національній лізі, дебютувавши у «вишці» з другого чемпіонату? Підозрюю, небагато. Зате всі пам’ятають дві «бронзи», єврокубки, сильних виконавців, за якими й досі ностальгують (Олександр Лавренцов, Олександр Грановський, Валентин Платонов, Володимир Пономаренко, Олег Симаков, Іван Гецко, Геннадій Мороз…), натомість бачать актуальну вже багато років боротьбу за місце в еліті, турнірне «болото» й основний склад — із зазвичай орендованих у «Дніпрі» футболістів.
Причина № 2: репутація
Будьмо відверті: всі вважають, що ФК «Кривбас» (Кривий Ріг) є частиною бізнес-структури олігарха Ігоря Коломойського, а офіційний президент клубу Олександр Лівшиць — то ніби керівник одного з підрозділів фінансової імперії, що належить іншій (згадуваній) людині. Не знаю, чи правда це, ні я, ні будь-хто інший не володіє документальними доказами, що стан справ є саме таким, одначе, повторюю: громадська думка струменить саме в зазначеному напрямі, й від того нікуди не дінешся. Саме це — одна з тих перешкод, які, мов те поліно, що його колись тягав вождь світового пролетаріату, лежать на шляху між клубним стадіоном та вболівальниками…
Тобто місцеві прихильники футболу елементарно не сприймають ФК «Кривбас» своїм, тому й не бачать потреби співпереживати йому. Усе просто й логічно: тренер — екс-дніпрянин, більшість гравців — екс-дніпряни, яких постійно тасують, наче шулери карти. Тож у багатьох і виникає думка, що ви собі там бавтеся в різні ігри, проте — без мене…
Причина № 3: рівень і стиль гри
Щиро не розумію, чому наставника криворіжців Олега Тарана називають «учнем і послідовником покійного Євгена Кучеревського» — надто різні в них підходи до футболу: Мефодійович завше орієнтувався на, скажімо так, спартаківський стиль, на комбінаційну гру, натомість Анатолійович представляє (як би то висловитися?) радянську фізкультурну методологію, в основі якої — розуміння абсолютної вищості «фізики» в командних діях. Усі команди Тарана грають/-ли саме так: і в найкращі роки — йдеться про межу дев’яностих-«нульових», коли в «Кривбасі» в його розпорядженні було чимало сильних виконавців, і у весь інший відрізок тренерського шляху Олега Анатолійовича, де він працював переважно зі середняками-аутсайдерами.
Справді, футбол у виконанні його підопічних дивитися нецікаво: орієнтація на силові дії й оборону; вимога від гравців суворої дисципліни на шкоду фантазії та імпровізації; довгі (горизонтальні, вертикальні, діагональні) подачі, а також — навіси, навіси, навіси… Отож, коли це доповнюється ігровою апатією футболістів, їхньою безвольністю, а відтак — відсутністю перемог, то й вимальовується цифра «985», схожа на могильний напис.
 |
Заметили ошибку? Выделите ее и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить нам.
|
5. Andriy
21.11.2012 в 03:23
   Ответить
0
2. Dmytro Oliveyra
17.11.2012 в 02:57
Забыли дописать про фанатов которые возле касс бьют морды тем кто с шарфиками ходит
| |
Опитування 📣
Корисні посилання
