Евгений БОРОВИК: "Проблемы начались после матча с Днепром"

- Євгене, мабуть, здогадуєтеся, про що розмовлятимемо?
- Звичайно! Проблеми «Кривбасу» останнім часом найбільше на слуху. Та й про невиїзд до «Волині» запитаєте, вгадав?

- Так. Це рішення - не їхати до Луцька - було для вас і для партнерів несподіванкою чи все ж таки відчувалося, що все до цього йшло?
- Повірте, до цього все йшло, й дуже давно! Дожилися до того, що навіть не було грошей на готель! Усі ж розуміють, скільки годин треба їхати з Кривого Рогу до Луцька. А якщо не ночувати на місці, то фактично треба виїжджати вночі й після тяжкої дороги зразу виходити на поле, навіть не перепочивши й не підготувавшись. Тому й було ухвалене в підсумку рішення - не їхати на матч із «Волинню».

Повірте, не можу втримати емоцій! Скільки ж можна так знущатися з колективу, з футболістів?! Тепер маємо те, що маємо. Раніше треба було бодай трохи думати.

- І давно таке коїться?
- Фактично після матчу з «Дніпром». Коли відібрали в дніпрян очки, почалися затримки, невиплати. Керівництво клубу нас годувало обіцянками, ми ж виходили грати, щоби не осоромити честь клубу. Терпіли-терпіли…

- Дивно, адже ще зовсім недавно президент «Кривбасу» Олександр Лівшиць заявляв у пресі, зокрема й нашому виданню, що клуб має спонсорський контракт із групою «Приват». Тобто, кошти на фінансування мали би бути…
- (Перебиваючи). Слова! Лише слова! Яке фінансування? Про що ви говорите?

- Клуб не мав коштів виплачувати зарплатню футболістам чи керівництво чинило, скажімо так, непорядно?
- Мені складно судити. Схиляюся до думки, що в наших керманичів не було коштів. Та все ж від того не легше. Треба ж якось прораховувати бюджет наперед.

- Побутувала інформація, ніби й харчування в команди не було на базі…
- Не було! Взагалі! Гарячої води не було на базі! Ні помитися, ні поїсти! Гравці - як хочете, так і харчуйтеся. На свої кошти якось існували. Пляшки води після тренування не було!

- Що ж надихало на гру та здобуття хорошого результату?
- Ось, бачите, такий парадокс. Проблеми нас не вибили з колії, а згуртували. Ми стали зліші.

- А відставка Олега Тарана, напевне, стала для команди шоком?
- Було прикро й неприємно. А з іншого боку, чому дивуватися? Олег Анатолійович, як тільки міг, нас підтримував. На жаль, од нього в плані керівництва мало що залежало, він же так само, як і ми, людина підневільна. Усе, що він міг зробити як тренер, виконав на совість: дав позитивний результат. А далі не витримав. Я особисто його розумію.

- Може, поділитеся: які слова він підбирав футболістам, щоб мотивувати на гру?
- Нас особливо й не треба було мотивувати. Говорив нам, що треба битися за своє ім’я, честь. (Після паузи. - О. К.). Казав, щоб шмарклі не розпускали! Переконував, якщо не розкиснемо, то обов’язково будуть пропозиції з інших клубів. І справді, якби ми опустили руки, кому би ми були потрібні?

- Євгене, а де ж ви, образно кажучи, зараз? І в якому статусі?
- Перебуваю нині у відпустці. В Україні. А щодо статусу - навіть не знаю, що й сказати. Формально залишаюся гравцем «Кривбасу», хоча й активно шукаю варіанти працевлаштування. Та, думаю, отримати статус вільного агента буде не складно, зважаючи на те, як наше керівництво платило зарплатню.

- Довелося чути, що місяців три-п’ять…
- А з вересня - не хочете?

- Овва!
- Я особисто тримав повну зарплатню останній раз саме в той період.

- Що ж вам сказали: буде команда чи не буде?
- Сказали - сидіти на телефонах. До 14 червня мають вирішитися всі питання: щодо боргів по зарплаті, а також чи взагалі буде функціонувати клуб. А якщо не вирішиться, то, мабуть, буде наше керівництво грати на першість лазні.

- Із таким станом справ, мабуть, далеко у відпустку не наїздишся?
- Усе правильно. Залишився в Україні, бо на закордон коштів немає. Сиджу в Одесі, відпочиваю, приїхав провідати кума (сміється). Що буде далі - життя покаже.

Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, «Український футбол»